Ліна Костенко – видатна поетеса✒️📜

19 березня письменниця, поетеса-шістдесятниця, класикиня української літератури Ліна Костенко святкує свій 93-й день народження. Ліна Костенко народилася у 1930 році у Ржищеві. Батько поетеси, педагог і поліглот Василь Костенко самотужки опанував 12 мов і викладав у місцевій школі ледь не всі предмети. У 1936 році його як “ворога народу” засудили на 10 років концтаборів. За кілька років родина переїхала до Києва. Жили в робітничому селищі на Трухановому острові. Школу №100, до якої ходила Ліна, було спалено разом з усім селищем 1943 року. Про це Костенко згодом написала вірш “Я виросла у Київській Венеції”. Поетеса продовжила навчання в школі №123 на Куренівці. Писати Ліна почала в літературній студії при журналі “Дніпро”, якою опікувався Андрій Малишко, друкуватися почала в 16 років. На відмінно закінчивши школу, вступила спочатку в Київський педагогічний інститут імені Ґорького (тепер імені Михайла Драгоманова), а потім продовжила навчання в іншому літературному інституті. Про чоловіків Ліни Костенко відомо мало, як, зрештою, і про її життя. Її першим коханням був поляк Єжи-Ян Пахльовський, з яким вони познайомилися в літературному інституті — він прагнув стати письменником-мариністом. Закохані студенти прагнули одруження, але на заваді був Указ Президії Верховної Ради СРСР “Про заборону шлюбів між громадянами СРСР та іноземцями”. Можна було змінити громадянство та вступити в шлюб, але відмова від радянського громадянства розглядалася як зрада Батьківщині. Але в 1954-му Указом Президії Верховної Ради УРСР шлюби з іноземцями були дозволені й молоді люди побралися. У шлюбі народилася донька, але за два роки після її народження батьки розлучилися — не зійшлися характерами. Дитинство Ліни Костенко пройшло в роки Другої світової. Вона мало розповідає про це, але в поезіях можна зустріти рядки про “балетну школу” замінованого поля та “дитинство, вбите на війні”. Коли ж у 2022-му розпочалося повномасштабне вторгнення, Костенко несподівано з’явилася на публіці під час нагородження Орденом Почесного легіону Франції. Уперше за останні 12 років письменниця дала інтерв’ю телеканалу “Київ”, у якому розповіла, що не припиняла працювати, навіть коли під Києвом точилися бої. “Я ж належу до покоління, яке пережило Другу світову війну. І ці бомби о четвертій годині ранку — мені вони звичні з дитинства. Тепер я знову почула ті самі бомби, страшніші, і, мушу вам сказати, я не злякалася. Ні разу не пішла в укриття. Воно гуде, думаю, добре, хай: уб’є, то уб’є.”. Ми повинні пам’ятати про цю видатну поетесу, тому що Ліна Костенко — це одна з найважливіших фігур сучасної української літератури, бо Костенко справді значно вплинула на розвиток України, як культурний, так і громадський.