Цифрові стратегії у виборчій системі
Автори:
Сіраченко Софія
Фурман Наталія
Лучко Євгенія
Євроклуб «Євро- UA»
Новомиргородського РЦДЮТ
Цифрові стратегії у виборчій системі
Сучасні технології змінюють не лише те, що відбувається в нашому повсякденному житті - домівці, роботі, спілкуванні, державі, вони змінюють узагалі характер людського ставлення до багатьох речей.
У світі, який швидко розвиваєтьяся та діджиталізується, зникають усі соціальні бар'єри між країнами та народами. Слово в телефоні, твіт, пост у фейсбуці та фото в інстаграм –впливають на долі сотень, тисячів, мільйонів людей. Україна намагається не відставати від світової тенденції щодо діджитал-трансформації.
Цю ідею підтримують багато людей, але є й ті, хто побоюється, що "система" знає про них аж надто багато, та чекають на відтворення сценарію серіалу «BlackMirror». Але досвід сусідів показує, щодіджиталізація соціальної сфери та державних послуг стає одним із перших кроків до глобального розвитку країни. Наприклад, в Польщі ІТ-рішення в сфері обслуговування громадян почали з’являтись ще в 1990 роках із створенням проекту PESEL — реєстр персональних ідентифікаційних номерів, за яким здійснюються бюрократичні процеси, починаючи від заміни мобільного номера, і, закінчуючи відвідуванням лікаря. Цей проєкт нагадує підвищує ефективність надання соціальних послуг без подачі і видачі паперових документів.
Польща не зупинилася на цьому і в 2005 році створила Міністерство цифровізації, що займається імплементуванням проектів діджиталізації країни. Одним із успішних робіт міністерства є програма «Цифрова Польща» 2014-2020 та двох підпроектів: mDokumenty — програма, що дозволяє мати в смартфоні водійські права та ID-картку та mWeryfikator — дозволяє перевірити такі документи на чинність, наприклад, в відділенні поліції чи готелях.
Також, щоб з процесом діджиталізації підприємці не відчули відтік клієнтів, було створено фонд «Безготівкова Польща», який фінансує закупівлю терміналів обслуговування платіжних карток для малого та середнього бізнесів.
Важливим елементомдіджиталізації також є електронні вибори. В Україні спеціалісти та експерти вже достатньо давно почали обговорювати цю проблему та намагалися реалізувати електронне голосування на практиці.У червні 2011 р., коли рівень діджиталізації українців не був таким високим як сьогодні, була спроба впровадження такої «новинки» як електронне голосування. Першим у стінах Парламенту був зареєстрований законопроект №8656 «Про концепцію запровадження системи електронного голосування». Проте він був дуже швидко відкликаний вже 03.11.2011 р.
Другою спробою була реєстрація 06.03.2019 р. у Верховній Раді України законопроекту №10129 «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення виборчих прав громадян України шляхом запровадження на виборах голосування поштою та інтернет-голосування». Пояснювальна записка, серед іншого, містила обґрунтування, що конституційним може бути визнаний тільки такий механізм організації проведення виборів, який гарантує дотримання принципів загального і рівного виборчого права при таємному голосуванні та забезпечує свободу волевиявлення виборців. Особливої уваги вимагає забезпечення належного правового регулювання процедури голосування виборців, які в день голосування не можуть з'явитися на виборчі дільниці. Проте в чинному виборчому законодавстві такий механізм відсутній. Це дуже актуально для сьогодення, коли кілька мільйонів українців через відсутність роботи та засобів для виживання своїх родин були змушені виїхати для працевлаштування за кордон, а кілька мільйонів стали внутрішніми переселенцями через анексію та окупацію частини території нашої держави. Сьогодні, вносячи будь-які зміни до виборчого законодавства, Верховна Рада України зобов'язана забезпечити однакові гарантії реалізації виборчих прав для всіх категорій громадян України. Нажаль цей законопроект спіткала така ж сумна доля - 29.08.2019 р. він був відкликаний.
Негативним фактором реалізація ідеї електронних виборів є також ситуація з поширеністю і доступністю смартфонів та інтернету в Україні. Комітет з питань цифрової трансформації заслухав звіт профільного міністерства про перебіг і перші результати «цифрової революції». Відповідно до результатів дослідження щодо цифрової грамотності населення, нещодавно проведеного засобами масової інформації, 37,9% українців у віці 18‑70 роківмаютьцифровінавички, нижчініжбазові, а 15,1% взагаліїхнемають. Такимчином, 53% населенняУкраїнизаметодологієюоцінкицифровихнавичок, яказастосовується Європейською комісією, знаходяться нижче позначки «базовий рівень». Однак паралельно у пресі з'являлися дані дослідження холдингу FactumGroup, де наводилися менш жахливі цифри. На вересень минулого року частка користувачів інтернету становила 71% (22,96 млн), 65% мають інтернет вдома. При цьому приблизно п'ята частина користувачів заходить в інтернет зі смартфонів. Щодо інтернет-проникнення, то у великих містах воно становить 74%, в населених пунктах з населенням менше ніж 100 тис. жителів - від 53% до 70%, а в селах - від 53% до 58%.
Очевидно, що Україна намагається не відставати від світової тенденції щодо діджитал-трансформації. Прихильники цього розвитку вважають, що це суттєво спростить нам життя. Скептики ж прихильники думки щодо загрози хакерства та інших недоліків системи. Діджиталізацію в Україні можна порівняти з монетою, яка має дві сторони. З одного боку, вона має вагомі переваги. З іншого боку, купу недоліків.
Недоліки.
По - перше, багато людей справді бояться, що такий контроль може бути перевищенням повноважень влади. Хоча Китай (до досвіду якого часто апелюють скептики) – це негативний приклад такого прогресу. Адже ця країна значно відрізняється від більшості у світі. Люди там мають дещо інше мислення. А населення складає понад мільярд людей, тож підхід до контролю інший. У наших країнах таких проблем із контролем не виникає.
По - друге, уразливість до хакерських атак.
Раніше аби викрасти гроші – йшли грабувати банк. Зараз це роблять через інтернет. Тобто, хакерство – це той же кримінал, тільки в іншому вигляді.
Але на мою думку, простіше захистити інформацію і дані від хакерів, аніж організувати, наприклад, фізичну систему захисту будівлі. Зараз важливо встановлювати надійний захист всередині, зокрема, програми захисту серверів, антивірусні програми тощо.
По - третє, нижчий рівень контролю виборчою адміністрацією через високу залежність від постачальників та/або технологій та потреба в додаткових
інформаційних кампаніях для виборців. Це далеко не всі мінуси, але самі вони є поширені.
Переваги.
По - перше, у порівнянні з голосуванням поштою, голосування в Інтернеті може знизити поширеність торгівлі голосами та сімейного голосування, дозволяючи
голосувати декілька разів, коли зараховується лише останній голос та запобігати маніпуляціям із термінами відправлення поштою шляхом прямого
контролю за часом голосування.
По - друге, економія коштів за допомогою інтернет-голосування: глобальне
охоплення за дуже невеликих логістичних накладних витрат.
Відсутність витрат на доставку, відсутність затримок із відправленням матеріалів і поверненням їх назад.
По - третє, зручність. Для того, щоб проголосувати, використовуючи інтернет, вам не потрібно приїжджати в місто приписки та йти на виборчу дільницю. Ви можете проголосувати з любої геолокації.
Висновок
Отже, діджиталізація в нашій країні є зручним та вигідним нововведенням. Але система має свої недоліки, значущість яких переважає.