Цитата з Олексієнко Катерина від 26 Жовтня, 2020, 12:17 pm

Оніщук Юлія,
Голова Кіровоградського обласного

парламенту дітей

      Я до кожної влади відносилась і відношусь з насторогою. Ну, як
мінімум, скільки застала та скількома цікавилась… Я не маю рожевих
окулярів, та не вірю сліпо у вигуки, цитати та «обіцянки» хоч і маю дуже
поганий зір) Втім, не про це. Я, як спостерігач. Моя думка може багатьох
розізлити та не задовольняти, але ми все ж таки живемо у демократичній
країні. Тому аналізую тільки факти зі своєї, ще дитячої, точки зору.
Майже нічого не змінилося з 2015. "Два тури" на вибори мерів — у
містах з 75 тис виборців і більше.

Голови громад

Правила обрання голів сільських, селищних та міських голів практично
не змінились. Лише знизився з 90 до 75 тисяч виборців поріг використання
мажоритарної системи абсолютної більшості для виборів голів міських
громад.
Кандидати висуваються в одномандатному окрузі, що покриває всю
територію міської громади, і можуть бути як представниками партій, так і
безпартійними.
Втім, щоб стати міським головою, кандидат повинен отримати не
просту, а абсолютну більшість голосів – його мають підтримати більше 50%
виборців, що проголосували в першому турі.
Якщо жоден кандидат не отримує таку абсолютну більшість, то має
бути проведено повторне голосування – так званий другий тур. Далі, я
гадаю, всі знають, як проходять вибори у другому турі.

Ради громад до 10 тисяч виборців

Багатомандатна мажоритарка. Кандидати - як від партій, так і
самовисуванці. Від кожного округу - від 2 до 4 депутатів. Вибори депутатів
сільської, селищної, міської ради (територіальних громад з кількістю
виборців до 10 тисяч) проводяться за мажоритарною системою відносної
більшості в багатомандатних виборчих округах - багатомандатна
мажоритарка.
Це значить, що територія кожної селищної чи сільської ради буде
поділена на округи, від кожного округу буде обрано від 2 до 4 депутатів
місцевої ради. Яка кількість депутатів обиратиметься від округу, визначає місцева ТВК, коли формує округи. У кожному окрузі балотуватимуться різні кандидати – можуть бути і безпартійні. Депутатами стають ті, хто набрав кількість голосів, яка дозволить потрапити у групу лідерів, кількість яких дорівнює кількості мандатів на округ. Тобто, якщо від округу обирається троє депутатів, то мандати отримають троє кандидатів, які набрали найбільшу кількість голосів. Така
виборча система вже застосовувалась в Україні на виборах до обласних та районних рад в 1998 та 2002 роках.

Обласні, районні, районні у місті ради та ради громад від 10 тисяч виборців

Пропорційна система з відкритими списками. Лише кандидати від
партій. Все складно, чи не так? Можна набрати багато голосів і не стати
депутатом. Можна набрати мало голосів і стати. Від округу може не бути
жодного депутата. Вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки
Крим, обласних, районних, районних у місті рад, а також депутатів міських,
сільських, селищних рад проводяться за системою пропорційного
представництва за відкритими виборчими списками. Можемо сміливо
повторити слова, які були сказані 5 років тому відносно тодішньої нової
виборчої системи. Вибори до цих місцевих рад будуть відбуватися за абсолютно новою
системою, яка в Україні раніше ніколи не застосовувалася. Система є
найскладнішою з усіх, що існували в Україні, дуже непростою для розуміння,
просто не очевидною. Її не розуміють громадяни. Її не розуміють державні
службовці. Її не розуміють навіть представники осередків та штабів партій.
Нова виборча система породила нові проблеми і загострила старі, які були у
попередніх системах.
Можна писати ще дуже багато про округи, про те, як голосувати, про
встановлення результатів, визначення партій-переможців, про розподіл
мандатів і так далі.

Обирати чи бути обраним

Обирати та бути обраним – це право кожної людини. І людина сама
вирішує, брати їй участь у виборах, чи ні. Але забезпечити їй це право
повинна держава. (Невеличка вставка прози із власних досліджень:
«Кандидатів у депутати розвелось як грибів, чому ж половина моїх
підписників в інста давно не з’являються у моїй стрічці, а тому, що деякі -
пішли в депутати, а інші «по гриби».) Чи тільки в мене виникає питання яким
же має бути «обраний», тобто депутат, чи то мер, чи то голова ОТГ і тд.
Мабуть, що не тільки я ставлю собі це питання щодня, тож варто

розібратись… Не розумію, звідки взялася та чому так ціпко прижилася
думка, що депутатом може бути будь-хто. Достатньо лишень, щоб його було
обрано. Може, це відтоді, як управління державою було обіцяно кожній
кухарці? Прикрість логіки вибору полягає в тому, що депутат буде саме
таким, якого оберуть. Кращим він не стане. А от виявитись гіршим...
Отож за Конституцією до народного депутата ніяких інших вимог,
окрім його обов’язкового українського громадянства, віку не менше 21 року
та принаймі п’ятирічного строку проживання на території України, не
пред’являється. Є, правда, одне обмеження суспільного характеру: не може
бути обраним до Верховної Ради громадянин, який має судимість за
вчинення умисного злочину, якщо ця судимість не погашена і не знята у
встановленому законом порядку. Отже, у нас депутатом, виявляється, може
бути будь-хто.
Чи не тому будь-кого й обирають?..
Надзвичайно слушним і непростим за наслідком є поєднання
популярності відомих людей – митців, письменників, артистів – з їх
рішенням "іти в депутати", а далі і з самою їх депутатською діяльністю. На
жаль, втягнення знаменитостей у виборчі партійні списки з метою
експлуатації їх популярності, як правило, не виправдовується.
Чому нікому із сучасних літераторів, які поєднали художнє перо з
парламентським, так і не вдалося залишити бодай якогось значного сліду на
законодавчій стезі?
Чому надзвичайно популярні артисти, покинувши таку звичну і
значиму для себе й публіки сцену задля депутатства, перестають бути
значимими в її сесійній залі?
Чому славетні спортсмени, недавні олімпійські чемпіони, не створили
чогось особливого бодай у правовім просторі спорту?
Можливо, тому, що їхня популярність уже надала їм місце в
суспільстві, а депутатська діяльність – це зовсім інша сцена, політична, де
слава може бути й гіркою, і підтримати значиме місце на ній можна лише
іншими, доволі незвичними для них зусиллями й ділами?
Чи готові вони до цього? Частіш усього – ні.
Бракує, знову ж таки, фаху.

Реальність та перспективи

Як приклад хочу взяти найактуальнішу та найцікавішу, як на мене,
тему – «5 питань від президента України». Ну дуже хочеться мені її
розкрити, саме реальність та перспективи…
Що ж, президент анонсував що 25 жовтня на виборчих дільницях під час
місцевих виборів українцям поставлять «п’ять важливих питань» про те, що
«раніше нас ніколи не питали». Продублюю питання:

1. Чи підтримуєте ви ідею довічного ув'язнення за корупцію в особливо
великих розмірах?
2. Чи підтримуєте ви створення вільної економічної зони на території
Донецької та Луганської областей?
3. Чи підтримуєте ви скорочення кількості народних депутатів до 300?
4. Чи підтримуєте ви легалізацію канабісу в медичних цілях – для
зменшення болю у важкохворих?
5. Чи підтримуєте ви право України на використання гарантій безпеки,
визначених Будапештським меморандумом, для відновлення її
державного суверенітету і територіальної цілісності.
Перше, що непокоїть – це відсутність жодного офіційного акту, де ці
питання були б дослівно сформульовані. Друге – це відсутність офіційного
зразку, як має виглядати листок з питаннями і які будуть варіанти відповідей.
Це важливо адже це не шкільний рівень і навіть не обласний. Це
ЗАГАЛЬНОНАЦІОНАЛЬНЕ опитування, зовсім інший рівень.
Питання 1. Питання наче норм, я хочу щоб корупція мінімалізувалась, про
повне зникнення я мовчу, адже це утопія. У питанні не уточнено, тому і не
зрозуміло за яке саме корупційне кримінальне правопорушення довічне
ув’язнення. Адже у Кримінальному кодексі України є корупційні
кримінальні правопорушення, це злочини із різним складом і під них
потрапляє +/- 18 статей.
Питання 2. Наразі це зона російсько-українського протистояння. Є Закон
України «Про загальні засади створення і функціонування вільних
економічних зон». Тому, не знаю, що додати.
Питання 3. А тут можна сперечатися довго. Скоротити, можна. Але у
такому випадку, збільшиться навантаження на одного депутата, ну а він
відповідно, захоче вищу ЗП. Також, меншу кількість депутатів легше
контролювати та легше домовитись, що призводитиме то тієї ж самої
корупції. Замкнуте коло, тут треба теж добре подумати.
Питання 4. Наразі в Україні канабіс, незалежно від активної речовини,
перебуває у списку особливо небезпечних наркотичних засобів, обіг яких
заборонено! Знову тут проблема з формуванням: хто такі «важкохворі»?
Який діагноз? Має бути більш зрозумілим механізм здійснення такої
легалізації.
Питання 5. Тут вже краще запитати Google, є дуже багато інформації з
цього питання.
На кінець. Загалом проводити такі речі в сучасній демократичній країні –
досить не погано. Але виникло багато питань: Хто проводитиме роз’яснення

населенню? Чому саме в день місцевих виборів? Хто фінансує? Хто
проводить опитування? Тощо… Наразі, у мене все! Дякую)