Челендж “Я до війни та підчас. Моя історія”
Жах, нестерпне очікування та біль за свою країну, ось так можна описати моє 24 лютого 2022 року. Тоді мене розбудили зі словами “Прокидайся, почалась війна”. Неможливо одразу повірити в ці слова. В той момент я хотіла щоб все це було ще досі сном.
До війни я мала величезні амбіції, плани, мрії, і тут все в один момент ніби розкололося. Спочатку всі думали, що до нас не дійде, що все це десь далеко, але ось лунає перша сирена, паніка, підвал. Та через певний час всі звикли. І це лякає, тому що в Україні все страшніше, а люди все більш звикають.
Лише за мої 14 у світі стільки пролунало пострілів, криків та жаху. А що ж тоді казати про тисячі років потому? На протязі стількох тисячоліть у нашому світі тривають війни, із покоління в покоління люди повинні йти захищати свою батьківщину, бо комусь вище так захотілося. Невже воно того варте? Невже є щось важливіше за людські життя?Війна приходить тоді, коли на неї не чекають та б’є по найболючіших місцях. Не шкодує ні старого, ні малого.
“Де знищено свободу, там ніхто не відважиться говорити”. Таким висловом можна дуже влучно описати державу нашого ворога. Якби людина вміла задовольнятися тим, що має, а не зазіхати на надбання сусіда, вона б завжди насолоджувалась світом і волею.
Але ми українці і ми ніколи не втратимо силу та надію. Ми вистоїмо. Ми переможемо. Слава Україні!
