Цитувати Олексієнко Катерина від 29 Жовтня, 2020, 4:39 pm

Костянтин Огирь

З моменту проголошення євроінтеграційного. курсу, одним з
пріоритетних напрямів розвитку нашої держави стало досягнення основних
європейських принципів і стандартів організації суспільної життєдіяльності.
Тому особливого значення набула реалізація ідеї місцевого самоврядування
як найважливішого інструмента формування громадянського суспільства.
Рівень та міра участі молоді у вирішенні власних проблем та проблем
однолітків, мешканців свого населеного пункту, в громадському житті, а
також в обговоренні соціальних, економічних чи політичних питань різного
рівня, визначається в залежності від компетентності, досвідченості та
відповідальності кожної молодої людини. Європейські правові стандарти
побудови місцевого самоврядування, що прийняті і застосовуються у країнах
Європи, можуть бути використані для вдосконалення та подальшого
функціонування найбільш прийнятної сучасної моделі місцевого
самоврядування в Україні.
Немає сумніву, що першоосновою як європейських, так і міжнародних
правових стандартів є Загальна Декларація прав людини, прийнята
Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року. У статті 21 Декларації
зазначено, що кожна людина має право брати участь в управлінні своєю
країною безпосередньо або через вільно обраних представників. У родині
набувається досвід участі в процесах прийняття рішень та відбувається
розвиток відчуття соціальної відповідальності. Сім’я – один з головних
інститутів соціалізації особистості, тому участь в прийнятті рішень у своїй
сім’ї дуже важливий вид соціальної діяльності для молодої людини.
Особистісне зростання молодої людини, усвідомлення нею своїх прав та
формування навичок по їх захисту напряму залежать від того, чи була у
дитини можливість брати участь у процесі прийняття рішень на рівні сім’ї.
Саме навчальні заклади можуть стати місцем, де молоді люди отримують
перший досвід демократичної участі у житті суспільства. Управлінська
структура навчального закладу дуже близька до структури державної
установи, тому знайомство з її функціонуванням готує молоду людину до
активної участі у житті громади та суспільства. Будь-яке суспільство вимагає
від людини розуміння та поваги, певних правил та норм. Важливим питанням
для навчального закладу, як і для сім’ї, є те, як та хто ці правила виробляє,
хто їх приймає, і як вони реалізуються. Визначення і прийняття цих правил
повинно відбуватися за принципом справедливості. І цінність справедливості
має бути вищою за цінність авторитету дорослих. Недотримання цього
підходу призведе до того, що в навчальних аудиторіях відбудеться підміна

демократичних понять, традиційне ставлення вчителів (викладачів) та
управління у навчальних закладах залишатиметься незмінним, а участь учнів
(студентів) в організації життя навчального закладу так і залишиться вкрай
низькою.
Участь молоді у процесах прийняття рішень здійснюється у формах
визначених законодавством, нормативно-правовими актами місцевої влади, а
також відповідно до практики, що склалася, у межах компетенції конкретної
територіальної громади. Існує безліч форм участі молоді в процесах
вирішення соціально-політичних і економічних питань. Одні форми участі
захоплюють молодих людей більше, інші менше; деякі можуть бути
доречними тільки в певному контексті. Але кожна з цих форм має свій
потенціал і свої обмеження. Класичні форми участі молоді:громадські
роботи; • участь в різних видах неформального навчання; • створення мереж
однолітків - залучення молодих людей до навчання їхніх однолітків за
принципом «рівний-рівному» (наприклад, програми з пропаганди здорового
способу життя тощо); • участь в діяльності громадської організації (клубу,
молодіжного центру) і виконання обов'язків в цій організації; • участь в
молодіжних радах, парламентах, форумах, комітетах та інших структурах, як
традиційний спосіб участі в прийнятті рішень; • участь у консультаціях з
молоддю в процесі підготовки управлінських рішень, щоб висловити свою
позицію з приводу тієї чи іншої проблеми, внести пропозиції щодо її
вирішення; • різні види участі молоді в проектах і заходах (як організованих,
так і неорганізованих); • участь у різного роду громадські кампанії; •
членство в політичних партіях, радах, групах за інтересами; • участь у
виборах (щоб голосувати і бути обраним).
Як ми знаємо, активна участь в управлінні громадою, державою
завдяки класичним та традиційним формам молоді останнім часом
знижується. Проте інші методи впливу на владу та її виконавчі структури
стать актуальними й популярними. Це різноманітні акції прямої дії, пікети,
флешмоби, групи підтримки та інші помітні заходи.
Активна участь молоді у процесах прийняття рішень та вирішенні
проблем в громадах, де вони проживають, має важливе значення у процесі
розбудови відкритого, демократичного, солідарного та квітучого суспільства.
Причому участь в демократичному житті та вирішення проблем будь-якої
громади не має обмежуватись лише голосуванням або висуванням своєї
кандидатури на виборах, хоча це вельми важливо. Участь в житті громади та
активна громадянська позиція молоді передбачають наявність прав, засобів,
простору та можливостей, а в разі необхідності – і підтримки для участі в
процесі прийнятті рішень та впливу на цей процес, а також участі в будь-

яких формах діяльності з метою побудови кращого суспільства. Це є одним з
головних стандартів, якими керується Молодіжна політика ЄС та Ради
Європи. Проте Україна, заявляючи про європейські прагнення та будучи
членом Ради Європи, не докладає зусиль для досягнення цих стандартів.
Загальнодержавна програма підтримки молоді на 2004-2008 роки та інші
нормативні акти не передбачають заходів з громадянської освіти молоді та
залучення молодих людей до вирішення проблем на локальному рівні.
Перешкоди на шляху активності
В Україні активна участь молоді у громадському житті має дві основні
перешкоди. Першою з них є власне пасивність молоді та низький рівень
громадянської свідомості. Це підтверджується результатами чисельних
досліджень, проведених як іноземними так і українськими фахівцями.
На мій погляд, така ситуація обумовлена, передусім, відсутністю
традицій самоорганізації населення в Східних промислових регіонах країни.
Молоді люди, як і більшість населення, що мешкає на Сході не бачить своєї
ролі та абсолютно не має навичок прийняття рішень на рівні громади. В свою
чергу, відсутність таких традицій створює перешкоди для становлення
демократії та формування громадянського суспільства в Україні.
З іншого боку, участь молоді у громадському житті обмежується
місцевими органами самоврядування. Проте місцеві органи влади є
ближчими до молоді та покликані зіграти дуже важливу роль у справі
залучення молоді до життя громади. При цьому місцеві органи влади можуть
не тільки забезпечити молодим людям можливість познайомитись з
принципами демократичного громадянського суспільства, але і використати
ці знання на практиці. Згідно Європейської хартії про участь молоді на
місцевому та регіональному рівнях (21 травня 2003 р.) участь молоді не має
обмежуватись лише формуванням активних громадян і побудовою
демократії в майбутньому. Для того, щоб участь в житті суспільства дійсно
мала сенс для молодих людей, вкрай важливо, щоб вони мали можливість
впливати на рішення, що приймаються, а також формувати їх не тільки в
зрілому віці, але і в молодості.
Основними перешкодами, які створюються органами місцевого
самоврядування для участі молоді у громадському житті, є ігнорування
молодіжних ініціатив. У кращому випадку участь зводиться до залучення
молоді в консультативні органи, де молоді люди не мають реальної
можливості брати участь у практичному прийняті рішень, а отже, маємо
декларативність заходів та програм для молоді, які реалізовує місцева влада.
В обох випадках молодь не отримує доступу до процесу прийняття рішень,

при цьому створюється ізоляція та відсторонення молодих людей від
громадського життя, формується громадянська пасивність.
Таким чином, існує декілька чинників, які перешкоджають участі
молоді у громадському житті і, в свою чергу, створюють загрозу для
становлення громадянського суспільства в Україні. Подолання цих загроз
можливе шляхом формування громадянської свідомості через громадянську
освіту молодих людей, формування у них навичок активної участі у житті
громади, формування свідомості серед представників органів місцевого
самоврядування щодо залучення молоді до процесу прийняття рішень на
рівні громади.
Тож учні та студенти, молоді люди мають бути громадянсько
активними в своїй країні, брати участь у зборах, флеш-мобах, зібраннях та
мітингах.
Батьки, а особливо вчителі мають навчати дітей бути
цілеспрямованими у своїх думках та бажаннях. Адже якщо нас буде більше -
нас побачать і вислухають. У молоді перспективніші пропозиції, ніж у
дорослих щодо покращення країни із середини, а мета влади - представити
країну на світовій арені. Тож, як казав класик «Лупаймо сю скалу…»