Цитувати Гість від 17 Лютого, 2022, 1:02 pm

Робота координатора парламенту дітей

Кетрисанівської громади

Слободяник Олени Михайлівни

Комунальний заклад

Будинок дитячої творчості

Кетрисанівської сільської ради

Перехід на дистанційне навчання, зумовлений пандемією, став неочікуваним та доволі серйозним випробуванням для всіх учасників освітнього процесу – це вчителі, вихованці та їхніх батьків. Не оминуло дистанційне навчання і лідерів нашого парламентського осередку. Після першої розгубленості нам всім довелось прийняти цей виклик та швидко адаптуватись до нових реалій. За цей короткий період, питання розвитку дистанційної освіти набуло неабиякої актуальності. Звичайно, дистанційним навчанням неможна замінити очне ,воно ніколи не планувалось на довгострокову перспективу, та все ж стало ефективним інструментом не тільки під час карантину. На жаль ми не можемо знати, як найближчим часом буде змінюватись епідеміологічна ситуація в Україні,тож маємо бути готовими до організації такого навчання. Головне ,що ми повинні в першу чергу усвідомити – це розуміння того, навіщо нам така система потрібна взагалі. Якщо це рятувальний круг на випадок карантину або інших надзвичайних ситуацій у майбутньому, такий варіант організації якісного навчання потрібен. Я вважаю що майбутнє – за змішаним навчанням, яке дуже легко перемикати в різні режими: збільшувати чи зменшувати офлайн- або онлайн- компоненти, обирати різні організаційні моделі та стратегії відповідно до можливостей, потреб і викликів. Всупереч поширеній хибній точці зору, дистанційне навчання – це аж ніяк не канікули з онлайн-перекличкою та домашнім завданням. Недостатньо просто кидати вихованцям посилання на матеріали для самостійного опрацювання у месенджер. Дистанційний формат передбачає наявність всіх притаманних очному навчанню атрибутів, таких як групові дискусії, колективне обговорення пройденого матеріалу, живе спілкування тощо. Саме за таких форм та умов проходили заняття нашого парламенту Для забезпечення повноцінного освітнього навчального процесу на відстані, окрім технічного інструментарію, на практиці стало зрозуміло,що викладачу необхідно володіти низкою професійних та особистих компетентностей, які дозволять зацікавити, організувати вихованців на початковому етапі та втримати їхню увагу аж до завершального. Втім, цього також недостатньо: в умовах дистанційного навчання стрімко зросла роль батьків. Тож під час карантину доводилося заохочували батьків допомагати вихованцям. Стало зрозуміло,що кожен потребує індивідуального підходу, але щоб дистанційне навчання стало ефективним атрибутом нової системи освіти потрібен більш комплексний підхід, нові загальні рекомендації. Організувати якісне навчання з використанням цифрових технологій, комунікувати з вихованцями на відстані, надихати та мотивувати їх до навчання, допомагати батькам – це ті навички, якими тепер на додаток мають володіти наші викладачі сьогодні. Є такий відомий постулат: «Жодна система освіти не може бути кращою, аніж вчителі, які в ній працюють». Зрозуміло лиш одне - як би ми не змінювали стандарт змісту освіти, яке б не купували обладнання, все, насправді, залежить від професійних якостей викладача. Саме тому такими важливими є його соціальний статус і можливості підвищувати свою кваліфікацію. Отже, викладачам треба адаптуватися до сучасних реалій, які спонукають до пошуку нових форм надання освіти з метою поліпшення її якості та доступу до неї, зокрема, в умовах соціального дистанціювання під час пандемії". Професійний стандарт вчителя має стати важливим орієнтиром в контексті змін в освіті.