Дистанційка – це можливість,а не обмеження
Беліогло Павлина Сергіївна
Голова Парламенту дітей Кетрисанівської громади
Координатор: Слободяник Олена Михайлівна
З початком пандемії коронавірусу навесні 2020 року майже 762 мільйони учнів в усьому світі відчули вплив від закриття шкіл. 168 мільйонів учнів провели рік поза межами школи. Онлайн-класи, диджитал-уроки — поняття, які стали близькими всім освітянам та учням. Зусібіч обговорювали, як найбільш ефективно впроваджувати дистанційне навчання в умовах локдауну. Дистанційна освіта з’явилася не з пандемією у 2019 році. Цей тип навчання налічує вже принаймні 3 століття. Однак саме з пандемією зросла увага людства до нього. Дистанційне навчання — окремий та самодостатній підхід до навчання, який не є та не може бути заміною традиційного навчання. Натомість це один із його типів, за якого можуть використовувати онлайн-технології. За час дистанційного навчання,стало зрозуміло ,що дистанційна освіта вимагає зовсім інших підходів до організації освітнього процесу. Надмірну кількість он-лайну складно витримувати і учням, і викладачам. Тож наші заняття проводилися по новому: замість начитки — дослідження, замість контролю — челенджі. Довелося також усвідомити ,що й з боку нас,вихованців дистанційне навчання також потребує інших навичок — не слухняності, а самоорганізації. Дистанційна освіта дала змогу відвідувати заняття вихованцям, які живуть далеко або ж через стан здоров’я не можуть долучитися до звичайного освітнього процесу. Щоб дистанційна освіта була дійсно продуктивною, ми дотримуватися деяких рекомендацій: -дистанційна освіта, найперше, — це про самомотивація; -відповідальність; -замість пасивних «лекційних» уроків варто користуватися саме активними інструментами, як-от вікторини, ігри й челенджі. - мати мету,розуміти, куди ми прямуємо та навіщо це нам потрібно.. Дистанційка й у своєму початковому вигляді, і в постпандемічну добу — це нові можливості, а не обмеження. Головне — навчитися ними правильно користуватися.