Цитувати Олексієнко Катерина від 29 Жовтня, 2020, 4:36 pm

Андріяшевська Олена

Дiєва демократiя потребує активної участi молодих громадян у життi суспiльства та в процесах
творення рiшень, а також умов, якi забезпечують таку участь.
У середині 90-х років минулого століття Рада Європи прийняла Європейську Хартію участі
молоді в місцевому та регіональному житті, яка лягла в основу розробки відповідних
законодавчих актів цілого ряду країн Європи. Хартія визначає принципи та шляхи участі
молоді в житті суспільства (громади) та спонукає владу забезпечити необхідні умови для
розвитку повноцінної участі та інтеграції молоді в сучасне життя та її участь у розбудові
майбутнього їх громади та регіону.
Активне залучення вас, молодi, до розв’язання проблем, якi впливають на Ваше життя, – один з
головних постулатiв, що передбачає Європейська хартiя участi молодi в мiсцевому та
регiональному життi. Саме цей документ передусiм забезпечує вам право бути почутим при
розробленнi та впровадженнi мiсцевої полiтики. Український досвiд демонструє чимало
позитивних зрушень у цiй сферi, проте водночас є безлiч невирішених проблем.
Створення належних умов для участi молодi має враховувати такi основнi принципи:
➢ участь молодi в життi громади уможливлює самостiйний вибiр;
➢ завдяки участi молодi полiтика загалом краще враховує її потреби;
➢ якщо проблеми молодi громада сприймає серйозно, то й молодь усвiдомлює свою частку
вiдповiдальностi в житті громади;
➢ молодi люди мають самi визначити, яку саме участь у життi громади вони можуть брати, а не
виконувати вказiвки дорослих.
Іноді складаються ситуації, коли молоді люди не виявляють ініціативи і не хочуть брати участь
в процесі прийняття рішень. Можливо, вони не хочуть брати на себе відповідальність, їх
лякають труднощі чи те, що вони не зможуть зробити якісь дії якісно та своєчасно. Це цілком
закономірна позиція, і її також слід поважати. Однак, у цих молодих людей можуть бути і інші
причини, наприклад:
- не вистачає упевненості в собі та досвіду для здійснення поточної діяльності або
можливостей та ресурсів для участі;
- знаходяться у складній ситуації, котра не дозволяє їм брати на себе відповідальність чи
обов’язки;
- мають негативний власний досвід такої діяльності;
- відсутність взірця, «зразка», позитивних прикладів для копіювання або наслідування в цьому
виді діяльності;
- відсутність явних лідерів, які можуть повести за собою, генерувати ідеї, управляти
процесами;
- негативне ставлення або відсутність зацікавленості у співпраці з боку керівників громади;

- побоювання, що їх не сприйматимуть серйозно;
- негативний досвід батьків щодо неможливості щось в житті змінити;
- відсутність мотивації.
На наше переконання участь молоді у процесі прийняття рішень і потрібна, і важлива. Важлива
в першу чергу як для самої молодої людини, так і для всієї громади, та Держави в цілому.
Активна участь молоді в прийнятті рішень на місцевому та регіональному рівні є важливим
фактором, якщо ми прагнемо побудувати більш демократичне суспільство. Участь в
демократичному житті будь-якого суспільства це більше, ніж просто голосування на виборчих
дільницях, хоча це також є важливим. Участь та активна громадянська позиція молоді - це
права засоби впливу на процес прийняття рішень, діяльність щодо сприяння побудови ліпшого
суспільства.
«Участь» є основним поняттям для будь-якої демократичної системи. Вона надає молоді
більших повноважень, можливостей більшого впливу та ваги в суспільстві, може бути прямою
та непрямою. Прикладом непрямої участі може бути вплив через обрання представника класу
до Ради учнівського самоврядування. В той же час пряма участь – це безпосередня робота у
Раді самоврядування та спільне з дорослими / керівниками прийняття рішень щодо життя інших
учнів школи.

ФОРМИ УЧАСТІ МОЛОДІ

У загальному визначенні форми участі громадян – є сукупність засобів та технологій реалізації
компетенції (прав та можливостей) громадян.
Участь молоді у процесах прийняття рішень здійснюється у формах визначених законодавством,
нормативно-правовими актами місцевої влади, а також відповідно до практики, що склалася, у
межах компетенції конкретної територіальної громади.
Існує безліч форм участі молоді в процесах вирішення соціально-політичних і
економічних питань. Одні форми участі захоплюють молодих людей більше, інші
менше; деякі можуть бути доречними тільки в певному контексті. Але кожна з цих
форм має свій потенціал і свої обмеження.

Класичні форми участі молоді

Найбільш вживаними і загальноприйнятими в сучасному європейському суспільстві формами
участі з питань молоді є наступні:
• громадські роботи;
• участь в різних видах неформального навчання;
• створення мереж однолітків - залучення молодих людей до навчання їхніх однолітків за
принципом «рівний-рівному» (наприклад, програми з пропаганди здорового способу життя тощо);
• участь в діяльності громадської організації (клубу, молодіжного центру) і виконання обов'язків в
цій організації;

• участь в молодіжних радах, парламентах, форумах, комітетах та інших структурах, як традиційний
спосіб участі в прийнятті рішень;
• участь у консультаціях з молоддю в процесі підготовки управлінських рішень, щоб висловити
свою позицію з приводу тієї чи іншої проблеми, внести пропозиції щодо її вирішення;
• різні види участі молоді в проектах і заходах (як організованих, так і неорганізованих);
• участь у різного роду громадські кампанії;
• членство в політичних партіях, радах, групах за інтересами;
• участь у виборах (щоб голосувати і бути обраним).

Альтернативні форми участі

Якщо подивитися, скільки молодих людей реально залучені до класичних форм участі, стає
зрозумілим, що їх кількість неухильно знижується. Але це аж ніяк не означає, що молодь втрачає
інтерес до участі у вирішенні суспільних справ.
Виявляється, що більшість молодих людей хочуть брати участь і впливати на рішення, що
приймаються суспільством, але вони хочуть робити це на більш індивідуальною і «разовій» основі,
поза участю в рамках традиційних структур і механізмів.
Такий висновок має важливе значення для всіх, хто зайнятий у сфері молодіжної політики:
молоді люди повинні отримати можливість експериментувати і знаходити правильні способи бути
залученими, навіть якщо це означає зосередитися тільки на нетрадиційних формах участі.В даний
час не існує чіткого визначення того, що мається на увазі під альтернативними формами участі, але
різні джерела наводять такі приклади:
• участь в нових соціальних рухах, що відрізняються відмовою від звичайних методів політичної
організації і вираження думок і експериментують з новими формами соціальних відносин,
гуманітарних і культурних цінностей;
• організація груп підтримки;
• флеш-моби;
• акції прямої дії (демонстрації, пікети і т.д.);
Останнім часом все більшої популярності набуває використання сучасних інформаційно-
комунікаційних технологій для збору інформації, вираження думки, впливу на прийняття рішення.
Наприклад, такі як:
• організація форумів для обговорення актуальних проблем;
• підпис петицій;
• створення тематичних груп в соціальних мережах.
Європейські країни суттєво відрізняються за специфікою ювенального законодавства, існуючими
системами органів управління та розгалуженістю мережі інших молодіжних структур. Проте всі
вони демонструють розуміння того, що молодіжні програми можуть бути дієвими тільки у тій мірі,
в якій їх забезпечено фінансуванням. Це питання, у свою чергу, тісно пов’язано з питанням

ефективної та узгодженої взаємодії між різними суб’єктами молодіжної політики, серед яких - не
тільки органи державної влади та спеціалізовані молодіжні служби. Європейська молодіжна
політика є за своїм характером мультиагентною, завдяки чому багато функцій з її реалізації
виконують громадські та благодійні організації, церква, волонтери, бізнесові структури. Завдяки їх
залученню до розв’язання проблем молоді підвищується ефективність молодіжної політики, окрім
того, вона набуває більш комплексного характеру.
Поряд з очевидними інтеграційними тенденціями в ювенальній сфері на загальноєвропейському
рівні, на рівні конкретних держав інституційна будова системи молодіжної роботи зазнає в наш час
децентралізації, а влада на місцях одержує ширші повноваження, що дозволяє більш спрямовано
використовувати наявні ресурси та наближати послуги до їх споживачів. Подібний досвід є
корисним в контексті проголошеної в Україні адміністративної реформи га пов’язаних з нею
перетворень у територіальній організації влади.
Зазнають подальшого розвитку й концептуальні засади загальноєвропейської молодіжної політики.
Це відбувається у напрямі зміни інтервенціоністського підходу фасилітативним.Молодіжна політика
- це політика не тільки для молоді, але й за участю молоді.
Досвід розробки та реалізації молодіжної політики в країнах Європи є дуже корисним для України
в контексті її прагнень підвищити ефективність роботи з молоддю та інтегруватися в Європейське
співтовариство. Говорячи про орієнтири подальшої трансформації системи діяльності органів
державної влади в ювенальній сфері доречно зазначити, що забезпечити її ефективність та
комплексність можна шляхом
— забезпечення більш тісної взаємодії державних та неурядових суб’єктів її впровадження,
делегування низки повноважень в її реалізації громадським та благодійним організаціям,
волонтерам та бізнесовим структурам;
- децентралізації, надання більших повноважень у визначенні поточних завдань, джерел і обсягів їх
фінансування місцевій владі, що, крім іншого, наблизить послуги молодіжних служб до їх
безпосередніх споживачів, одночасно забезпечуючи більш тісний контак та залучення молоді не
тільки на етапі реалізації молодіжних заходів та соціальних програм, але й на етапі їхньої розробки;
- переорієнтації проблемно орієнтованого підходу щодо розв’язання молодіжних проблем у бік
підходу орієнтованого на можливості; це дозволить не тільки більш повно використовувати власний
потенціал молоді у забезпеченні її добробуту, але й сприяти підвищенню життєвої компетенції
молодих громадян, яка відповідно до європейського програмного документа - Білої книги “Новий
імпульс для європейської молоді” визнається запорукою її успішної інтеграції у сучасне динамічне
суспільство;
- акцентування питань привенції соціальних ризиків у порівнянні з подаланням їх наслідків,
пом’якшенням соціальних диспаритетів у молодіжному середовищі.
Отже, подальша розбудова механізму реалізації молодіжної політики в Україні повинна
відбуватися сьогодні з урахуванням європейського досвіду щодо створення та діяльності
ювенальних інституцій та відповідних законодавчих традицій.